pict0014

Жіночий та дівочий верхній одяг. Південна Київщина (нині Чигиринський р-н Черкаської обл.). Середина — друга пол. XIX ст.
Женская и девичья верхняя одежда. Южная Киевщина (ныне Чигиринский р-н Черкасской обл.). Середина — вторая пол. XIX в.
Woman’s and girl’s street clothes. Southern Kiev Region (now Chyhyryn Dist., Cherkassy Reg.). Mid — latter half of the 19th c.

КОМПЛЕКС ЖІНОЧОГО ОДЯГУ: вишита сорочка; плахт а-синятка; запаска; зелена баєва юпка з червоними вовняними «перчиками»; очіпок з наміткою; коралове намисто; чоботи.

КОМПЛЕКС ДІВОЧОГО ОДЯГУ: вишита сорочка; смугаста яскрава спідниця; запа­ска; синя баєва юпка з червоними вовняними «перчиками»; вінок із квітів та різнокольоро­вих стрічок; прикраси — коралове намисто, чоботи.

Найпоширенішою традиційною дівочою прикрасою у XIX ст. були ВІНКОПОДІБНІ ГОЛОВНІ УБОРИ. Вони поділялися на вінки-шнури, плоскі вінки та плетені. Матеріал для їх виготовлення (стрічки, плетені шнури, шовкова тканина, пір'я птахів, штучні та живі квіти), техніка виготовлення і форма (від тоненької стрічки до високих, складних чу­батих вінків) були різними. Вінок-шнур — це тоненька яскрава стрічка, що пов'язувалася навколо голови і закріплювалася ззаду. За неї іноді закладали штучні або живі квіти. Плоский вінок робився на твердій основі, яку обтягували шовковою тканиною або обши­вали кольоровими стрічками, а зверху прикріплювали квіти. Різнокольорові й орнаменто­вані стрічки, уплітки, вінки, поєднуючись між собою, утворювали складні мальовничі ком­позиції. Але основним компонентом головного убору дівчат були квіти. З них плели вінки або просто прикріплювали у великій кількості на голові. Перевагу віддавали півонії, чер­воному маку, різним польовим квітам. У пори року, коли живих квітів не було, їх заміню­вали зеленими гілками барвінку, червоними ягодами калини, а також пофарбованими па­перовими квітами.

Невід'ємною частиною дівочого та жіночого костюма були ЗНІМНІ ПРИКРАСИ. В кінці XVIII—XIX ст. широко побутували сережки, каблучки, а також велика група на­грудних ювелірних прикрас, що мали особливе естетичне значення і складалися з кількох компонентів. До них належали намисто (найчастіше із штучних або справжніх коралів, смальти та різнокольорове скляне), срібний ланцюжок із хрестиком, дукати (металеві прикраси у вигляді монети). Нагрудні прикраси доповнювали комплекс жіночого вбрання, надавали йому локальних ознак, композиційної рівноваги та завершеності. Вони виготов­лялися місцевими ремісниками-ювелірами або завозилися з інших країн і купувалися се­лянами на ярмарках. Селянські «коштовності» — корали, бурштин, хрестики, дукати, се­режки — збиралися десятиліттями. Вони коштували іноді більше, ніж все майно селянина, передавалися із покоління в покоління, зберігалися як сімейна реліквія.