Strict Standards: Non-static method JSite::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/templates/tk_woodwork/warp/systems/joomla/layouts/com_content/article/default.php on line 13

Strict Standards: Non-static method JApplication::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/includes/application.php on line 536

pict0015

Одяг заможних селян. Південна Київщина (нині Шполянсь- кнй, Смілянський, Звенигородський p-ни Черкаської обл.). Середина — друга пол. XIX ст.
Одежда зажиточных крестьян. Южная Киевщина (ныне Шполянский, Смелянский, Звенигородский р-ны Черкасской обл.). Середина—вторая пол. XIX в.
Clothes of well-to-do peasants. Southern Kiev Region (now Shpola, Smila, Zvenyhorodka dists., Cherkassy Reg.). Mid — latter half of the 19th c.

КОМПЛЕКС ЖІНОЧОГО ОДЯГУ: вишита полотняна сорочка; домоткана спідниця і запаска з тканим та вибійчаним малюнком; керсетка; верхня «кругла ватяна кохта» з фабричної вовняної тканини з тканим орнаментом; високий очіпок і барвиста вовняна хустка; прикраси — корали, камінне намисто, дукати, сережки; сап’янові чоботи.

КОМПЛЕКС ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ: полотняна вишита сорочка «чумачка»; широкі шаровари з саморобної вовняної тканини із смугастим тканим малюнком; жупан із тонко­го сукна; свита з коричневого валяного сукна; висока смушева шапка з сукняним верхом; пояс східного походження; юхтові чоботи.

Для жіночого комплексу Південної Київщини характерною була СОРОЧКА з неширо­ким суцільним (або з уставкою) рукавом, пришитим по основі, з невеликим стоячим, вило­жистим або у вигляді оборки («зонтика», «брилика») коміром та широкими манжетами. Колорит вишивки поліхромний — до червоного та чорного кольорів додається зелений або жовтий. Техніки вишивки — набірування, гладь, мережка, вирізування, пізніше хрестик. Особливістю декору було розшивання швів вишивальними нитками.

Із поясного одягу, крім розпашних незшитих форм, побутували спідниці із саморобної смугастої (літники) або з вибійчаним малюнком тканини (димки). Фартухи-запаски були дуже виразні за малюнком та кольором і виконувалися з орнаментованої саморобної або дорогої купованої тканини.

У другій половині XIX ст. широкого розповсюдження набув довгий, розширений донизу верхній одяг із фабричних тканин на ватяній підкладці. Це так звані «КРУГЛІ ВАТЯНІ КОХТИ», бурнуси. Вони виконувалися, залежно від достатку, з тканин різної якості, мали великий круглий комір, обшивалися плисом та кольоровою тканиною.

Основу чоловічого комплексу цього району складає ТУНІКОПОДІБНА СОРОЧКА з симетрично розташованими бочками і широкими, іноді в два полотнища, рукавами («чу­мачка»). Заправлялася сорочка в широкі шаровари з саморобної полотняної або вовня­ної смугастої (з тканим чи вибійчаним малюнком) тканини. Поверх сорочки одягалася ЧЕРКЕСКА або бекеша з тонкого, високої якості сукна традиційного крою — з підрізни­ми та призібраними бочками. Одяг підперізувався саморобними і купованими поясами. В осінньо-весняну пору використовувалася також традиційна СВИТА з коричневого сук­на, а в негоду — прямоспинні, з великими клинами по боках КОБЕНЯКИ з капюшоном («кобкою»). На голову одягали дуже високі, розширені догори шапки з чорного та сірого каракулю із сукняним верхом. У колориті та орнаментиці тканин, в оздобленні, деталях комплексів простежуються риси культур північнокавказьких народів.