pict0003

Жіночий верхній одяг. Північна Київщина (нині Боролянський, північ Києво-Святошинського р-нів Київської обл.).
 
Друга пол. XIX ст.
 
Женская верхняя одежда. Северная Киевщина (ныне Бородянский, север Киево-Святошинского р-нов Киевской обл.). Вторая пол. XIX в.
 
Woman’s outer clothes. Northern Kiev Region (now Borodyan- ka, north Kiev dists., Kiev Reg.). Latter half of the 19th c.

ПЕРШИЙ КОМПЛЕКС: полотняна сорочка; смугаста вовняна спідниця — літник; однотонна червона запаска — попередницям білий нагольний кожух; тканий вовняний смугастий пояс; очіпок та намітка; Прикраси — корали; личаки.

ДРУГИЙ КОМПЛЕКС: вишита полотняна сорочка; вовняні літник, запаска і пояс; свита із сірого валяного сукна; очіпок та намітка; прикраси — коралове та бурштинове намисто, хрестик; личаки.

Усі компоненти комплексів виготовлені з матеріалів домашнього виробництва.

Особливого розвитку і своєрідного художнього вирішення набуло на півночі Київщини орнаментоване домашнє ткацтво. Саморобні тканини використовувалися для пошиття на­міток, сорочок, літників, запасок. Неповторною вишуканістю відзначалися і місцеві ткані рушники.

Основним поясним одягом Київського Полісся був ЛІТНИК, АНДАРАК. Шився він із трьох поздовжніх пілок узорної смугастої тканини і однієї передньої (з іншої ткани­ни) — приточки, що прикривалася фартухом. Вертикально розташовані смуги мали різну ритмічну побудову й чергування кольорів. Запаски та літники по краях опоряджувалися плисом, шовковою стрічкою, різнокольоровими вовняними нитками.

У холодну пору року на основний одяг— сорочку та літник — одягали СВИТУ або КОЖУХ. Найчастіше вони, як і чоловічі, зберігали старовинний поліський крій зі вставле­ними по боках двома клинами — «вусами». Довжина їх була різною, але завжди підкрес­лювала багатошаровість народного костюма.

Свиту та кожух підперізували поясами. Вовняні пояси були ткані й плетені. Плетений сітчастий («сітковий») пояс мав дуже давнє походження і був найдовшим (понад 3 м; за­вширшки 0,5 м). Його скручували у вузьку смужку, обгорталися, а кінці ховали під пояс. Тканий пояс обмотували кілька разів навколо талії, а його кінці підтикали по боках так, щоб вони вільно звисали («в ключки»). Закінчувалися ткані пояси різнокольоровими то­роками.

Неодмінним елементом костюма був ОЧІПОК — невеликий, жорсткий, овальної фор­ми. Шили очіпки з найрізноманітніших матеріалів — полотна, шовку, парчі. У святкові дні на очіпок надівали намітку. НАМІТКА в цій місцевості мала вигляд довгого (близько 5 м; 0,5 м завширшки) прямокутного прозорого шматка тканини сірого або білого кольору з тканим малюнком на кінцях. її обмотували навколо голови та обличчя і зав'язували вели- ким бантом на потилиці. Кінці намітки звисали ниокче талії.