Strict Standards: Non-static method JSite::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/templates/tk_woodwork/warp/systems/joomla/layouts/com_content/article/default.php on line 13

Strict Standards: Non-static method JApplication::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/includes/application.php on line 536

pict0005

Одяг вельможного панства. Центральна Київщина. Друга  пол. XVIII — ноч. XIX ст.
Одежда знати. Центральная Киевщина. Вторая пол. XVIII — нач. XIX в.
Costumes of nobility. Central Kiev Region. Latter half of the 18th — early 19th cc.

КОМПЛЕКС ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ: сорочка; шаровари; жупан; ферезея; слуцький пояс; юхтові чоботи.

КОМПЛЕКС ЖІНОЧОГО ОДЯГУ: шовкова сорочка; спідниця й запаска з багатої шовкової тканини; парчева юпка; прикраси — коралове намисто, дукати, хрестик, лучка з бісеру; шапка-ко раб лик; сап'янові чоботи.

Для виготовлення нарядних костюмів заможних верств населення Київщини викори­стовувалися мальовничі багатоорнаментовані шовкові тканини — парча, оксамит, штоф (з чергуванням блискучих та матових елементів рослинного орнаменту). Орнамент тканин складали крупні елементи стилізованих квітів, листя, плодів рослин, що вписувалися в різні медальйони. Характер орнаментики відповідав художньому стилю ренесанс, а з ча­сом — бароко. Разом з тим використання багатоколірних орнаментальних дорогоцінних тканин було продовженням культурних традицій Київської Русі, яка підтримувала торго­вельні відносини з країнами Західної Європи та Сходу. Крім привізних, використовували­ся й дорогоцінні тканини місцевого виробництва,— на Україні в XVIII ст. розвивається золототкацтво.

Багатоорнаментовані тканини йшли переважно на пошиття верхнього чоловічого та жіночого одягу: жупанів, кунтушів, плащів-накидок тощо. З однотонних шовкових тканин побутували атлас і камка.

Панська СОРОЧКА шилася, як і в заможного козацтва, з тонкого полотна або шовку і вишивалася шовковою, срібною та золотою ниткою. За кроєм вона була близька до народ­ної, а відрізнялася від неї деталями (наприклад, формою коміра), якістю тканини, опо­рядженням. Сорочку заправляли в широкі сукняні, шовкові або оксамитові шаровари яск­равих кольорів і одягали дорогий жупан,, підперезавши його золототканим персидським або слуцьким поясом. Зверху накидали кунтуш, або епанчу. З нагоди урочистих подій но­сили шубу — ферезею, прикрашену дорогоцінною запоною. На ноги взували сап'янові чо­боти різних кольорів. Шапки були переважно оксамитові, обшиті хутром соболя, рисі, ли­сиці. Вони прикрашалися дорогоцінним камінням і пером страуса. Парчеві шуби підбива­лися дорогим хутром, опоряджувалися горностаєм, золотими шнурами, дорогоцінним камінням.

Невід'ємною частиною чоловічого костюма був широкий, східного походження пояс. Пояси ці були шовкошиті, яскравих кольорів. Вироблялися вони з персидського сирцю і на кінцях оздоблювалися рослинним орнаментом, виконаним золотими та сріб­ними нитками, або шовковою тканиною, орнаментованою рослинним малюнком. Останній називався шалевим (від слова шаль). В пояс закладали гроші, листи, люльку, інші дрібниці.

Дорогі привізні пояси могло придбати лише панство. Просте козацтво, міщани, за­можні селяни носили вовняні червоні або зелені пояси місцевого виробництва. Великим осередком виготовлення плахт і поясів, було с. Плахтівка на Дніпрі (колишня територія Запорозької Січі). Тут ткали козацькі пояси з трофейної пряжі, привезеної з походів у Ту­реччину, Крим і на Балкани.