pict0006

Одяг заможних селян. Центральна Київщина. Кін. XVIII перша пол. XIX ст.
Одежда зажиточных крестьян. Центральная Киевщина. Кон. XVIII — первая пол. XIX в.
Clothes of well-to-do peasants. Central Kiev Region. Late 18th — first half of the 19th c.

КОМПЛЕКС ДІВОЧОГО ОДЯГУ: сорочка з тонкого відбіленого полотна; муарова спідниця і запаска-попередниця з шовкової привізної тканини, оздобленої рослинним ор­наментом; жупан з виложистим коміром та манжетами, опорядженими золототканою пар­чею; вишита шовком стрічка, квіти та різнокольорові стрічки на голові; прикраси — кора­ли, срібні дукати; жовті сап'янові чоботи.

КОМПЛЕКС ЖІНОЧОГО ОДЯГУ: вишита сорочка з тонкого відбіленого полотна; багато оздоблена вовняна домоткана плахти-синятка з «крилами»; запаска-попередниця з дорогої шовкової тканини, прикрашеної орнаментом у стилі бароко; синій жупан із золо­тотканими парчевими коміром та манжетами; високий очіпок і саморобна намітка; домо­тканий вовняний пояс; дорогі прикраси; двоколірні сап'янові чоботи — «чорнобривці».

Костюм українського заможного селянина кінця XVIII — першої половини XIX ст. складався з елементів вбрання місцевого походження, що виконувалися з дорогих високо­якісних тКанин, і запозичень з міського одягу. У жіночому комплексі до них додавалася значна кількість коштовних знімних прикрас — дукатів, «справжнього намиста», вишитих шовком стрічок тощо. Особливо багатим та художньо виразним був одяг дівчат і молодих жінок. Придбання такого костюма часто вимагало цілого скарбу. В усній народній твор­чості збереглися згадки про дорогий костюм:

Продай, продай, панотченьку, свій сад-виноград
Та справ мені, панотченьку, дорогий наряд:
Зелену да суконку додолу,
Щирозлотий поясочок на станочок,
Жемчужного намистечка на шиечку,
Сап'янові черевички на ніженьки.

Для пошиття одягу використовувалися куповані та домоткані вовняні, шовкові ткани­ни високої якості та художнього оформлення. Парча, оксамит, атлас, штоф, китайка, кам­ка, позумент (галун) були однотонними або орнаментованими жакардовим поліхромним малюнком з чергуванням блискучих та матових площин малюнка і тла. Ці тканини у ху­дожньому відношенні відповідали існуючому на той час у Європі стилю бароко. З них ши­ли нарядні запаски, спідниці, жупани, очіпки, ними опоряджувався та оздоблювався одяг.

Одним із найдекоративніших компонентів українського жіночого костюма XVIII — XIX ст. була ПЛАХТА. Для неї спеціально обробляли та фарбували вовну, завдяки чому досягалася багата колірна гама та стійкість кольорів. У плахтах-червонятках, що призна­чалися для дівчат та молодих жінок, тло мало різні відтінки червоно-малинового, вишне­вого кольорів. Малюнок робили яскравими синіми, зеленими, жовтими, білими нитками. Літні жінки носили стриманіші за кольором плахти-синятки, в яких на синьому, бордово­му тлі орнамент виконувався білою та жовтою вовною. Святкова плахта додатково виши­валася різнокольоровим шовком.