Strict Standards: Non-static method JSite::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/templates/tk_woodwork/warp/systems/joomla/layouts/com_content/article/default.php on line 13

Strict Standards: Non-static method JApplication::getMenu() should not be called statically, assuming $this from incompatible context in /home/tosha771/public_html/includes/application.php on line 536

pict0008

Чоловічий верхній одяг. Центральна Київщина (нині Києво- Святошинський, Васильківський p-ни Київської обл.). Сере­дина— друга пол. XIX ст.
Мужская верхняя одежда. Центральная Киевщина (ныне Киево-Святошинский, Васильковский р-ны Киевской обл.). Се­редина — вторая пол. XIX в.
Man’s outer clothes. Central Kiev Region (now Kiev-Svyato- shin, Vasylkiv dists., Kiev Reg.). Mid—latter half of the 19th c.

ПЕРШИЙ КОМПЛЕКС: тунікоподібна сорочка з широкою нагрудною вишивкою; об'ємні штани з вибійчаного полотна; вовняний пояс; свита з коричневого валяного сукна; смушева шапка; чоботи.

ДРУГИЙ КОМПЛЕКС: сорочка; смугасті штани з вибійчаної вовняної тканини; жу­пан; купований пояс; свита з білого валяного сукна; смушева шапка; чоботи.

Усі компоненти комплексів, крім зеленого пояса, виготовлені з матеріалів домашнього виробництва.

Для пошиття чоловічих штанів, як і саморобних о/сіночих спідниць, в Центральній та Південній Київщині використовували полотняну або вовняну домотканину, прикрашену ручною вибійкою. Вибійка — це стародавній спосіб нанесення узору олійною фарбою, при якому малюнок вирізався на дошках і з допомогою фарби відбивався на тканині. Орна­мент вибійки геометричний або рослинний. Вибійчані саморобні тканини були особливо поширені серед біднішого селянства.

Основним верхнім одягом в осінньо-весняну пору були СВИТИ. Шилися вони широки­ми і довгими, з підрізами по боках, у які вставлялися та призбирувалися додаткові пілки (свита «з прохідкою»). Іноді свити розширялися за рахунок двох бокових клинів. Крім свит, на території Київщини побутували СІРЯКИ. Вони мали капюшон (кобка, або відло­га) з отворами для очей, який захищав голову та обличчя від дощу і вітру. Часто така відлога правила в дорозі за мішок, у який клали хліб. Взимку під сіряком носили білий ов­чинний КОЖУХ, що міг захистити від найлютіших морозів. Свити і кожухи застібок не ма­ли і підперізувалися тканим або плетеним поясом червоного кольору, іноді — зеленого, синього, жовтого. До пояса прикріплювалися футляри для ножа, кременя тощо.

Чоловіки Київського та Васильківського повітів носили високі шапки циліндричної форми з чорного та сірого овечого хутра, в той час як у Чорнобильському, Поліському та Ібанківському повітах побутували шапки з сірого або темного сукна, оздоблені синім або червоним шнуром. Волосся підстригали коротко, носили вуса, а літні чоловіки — й бороди.

На території Центральної Київщини майже всі носили чоботи і тільки під час польових робіт взували шкіряні постоли, стягнуті із шматка шкіри та прив'язані до ноги конопляни­ми мотузками або ремінцями.